Державний концерн "Ядерне паливо"

08:30 – 17:30

Пн-Пт

01601, Україна,

м. Київ, вул. Хрещатик, 34

(044) 224-58-01

Всеукраїнський тиждень права (10-14 грудня 2018 року)

12.12.2018

Всеукраїнський тиждень права (10-14 грудня 2018 року)

          Відповідно до Указу Президента України від 08 грудня 2008 року №1149/2008 «Про Всеукраїнський тиждень права» Всеукраїнський тиждень права проводиться щороку в тиждень, який включає 10 грудня – День прав людини. Він відзначається в знак проголошення Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році Загальної декларації прав людини.

          У цьому році заходи приурочені до 70 річниці прийняття Загальної декларації прав людини та спрямовані на підвищення обізнаності громадян щодо міжнародних стандартів прав людини, механізмів їх реалізації та захисту.

          Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2018 року №681-р «Про затвердження плану заходів з проведення у 2018 році Всеукраїнського тижня права» передбачено проведення протягом 10-14 грудня поточного року ряду інформаційно-роз’яснювальних заходів (навчань, бесід, екскурсій,  висвітлення у соціальних мережах тощо) з питань забезпечення додержання та поваги до прав і свобод людини й громадянина, запобігання їх порушенням з метою підняття рівня правової культури та набуття громадянами необхідного рівня правових знань.

 

Основними ціннісними ідеями Загальної декларації прав людини є:

- усі люди вільні від народження, і ніхто не має права відчужувати їх природні права;

- забезпечення реалізації, охорони і захисту цих прав - головний обов'язок держави;

- свобода особи полягає у можливості робити все, що не завдає шкоди іншій особі;

- усі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом;

- усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б  то не було підбурювання до такої кримінації;

- межі свободи можуть бути визначені законом, який відповідає праву (природженим правам людини), а право є мірою свободи, достатньою для повного самовираження людини;

- обмеження прав можливе винятково з метою сприяння досягненню загального добробуту в демократичному суспільстві та перешкоджання усяким спробам особи використовувати надану їй свободу на шкоду суспільству, державі, співгромадянам.

 

Захист прав людини

         Права людини й громадянина закріплені в Конституції України, їх широта, реальність, гарантованість виражають не тільки фактичний та юридичний статус особи у суспільстві, а й суть діючої в країні демократії, соціальні можливості, закладені в самому суспільному ладі.

         Частина 2 статті 3 Конституції України зазначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. 

         Зокрема, стаття 55 Конституції України передбачає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

         Права людини і громадянина в Україні можуть обмежуватись тільки у випадках, прямо передбачених Конституцією і з метою:

                  - врятування життя людей та майна;

                  - запобігання злочинові чи його припинення;

                  - забезпечення інтересів національної безпеки, територіальної цілісності, громадського порядку, економічного добробуту;

                  - забезпечення охорони здоров'я і моральності населення, захисту репутації або прав і свобод інших людей;

                  - запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно.

         Пряме ж втручання державної влади у реалізацію своїх прав особою можливе лише за умови, якщо таке втручання буде закріплене на законодавчому рівні, відповідати положенням Основного Закону та юридично обґрунтованим. При цьому кожен сам повинен мати право обирати спосіб захисту своїх порушених прав, незалежно від віку, статі, раси, релігійних переконань, місця проживання.

        

         Так, основними формами захисту прав особи є:

                  1) захист прав органами публічної влади;

                  2) захист прав громадян громадськими об'єднаннями;

                  3) самозахист прав людиною, що включає в себе:

                        - звернення в державні органи та органи місцевого самоврядування;

                        - оскарження дій (бездіяльності) посадових осіб, що порушують права громадян;

                        - звернення в засоби масової інформації та правозахисні організації, громадські об'єднання;

                        - звернення в міжнародні органи із захисту прав людини.

           Тобто у разі порушення своїх прав, особа може звернутися за їх захистом до судових органів, прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, інших органів влади та їх посадових осіб, а також різного роду громадських об’єднань, які займаються захистом прав та інтересів людини. Крім того, одним з найважливіших досягнень в міжнародному регулюванні прав людини є заснування та функціонування міждержавного механізму їх захисту. 

           Для захисту свого порушеного права особа може застосовувати будь-які способи захисту, як передбачені, так і не передбачені законодавством, з одним лише застереженням — захищаючи своє право, вона не повинна порушувати права інших.

Механізми захисту прав людини

Внутрішньодержавний

Міжнародний

Судовий

Адміністративний

Європейський суд з прав людини

Інші міжнародні інституції

       

        

         Внутрішньодержавний захист прав і свобод особи здійснюється у двох формах: судовій та адміністративній.

         Судовий захист — це захист порушеного права за допомогою цивільного, адміністративного, кримінального чи господарського судочинства.

         Це найефективніший механізм забезпечення прав людини. Слід зазаначити, суд є пріоритетним, але не єдиним органом захисту прав і свобод.

 

         Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

         02.06.2011 р. прийнято Закон України № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» (далі -  Закон). Цей Закон визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

         У Законі окреслено поняття безоплатної первинної та вторинної правової допомоги:

         - безоплатна первинна правова допомога охоплює такі види правових послуг, як надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім процесуальних);

         - безоплатна вторинна правова допомога, включає такі види правових послуг (згідно з частиною другою статті 13 Закону):

  • захист;
  • здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
  • складання документів процесуального характеру.

         Безоплатна первинна правова допомога надається кожній особі, тобто громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, у тому числі біженцям, які перебувають під юрисдикцією України. За отриманням первинної правової допомоги особа може звернутись особисто, по телефону, листом або електронним листом. Однак, найкращим способом є особисте звернення, оскільки юрист матиме змогу одразу ознайомитись з документами, що стосуються звернення особи і ефективніше надати первинну правову допомогу.

         Безоплатна вторинна правова допомога згідно зі статтею 14 Закону надається певним категоріям осіб. Для звернення до органу, який надає  безоплатну вторинну правову допомогу слід бути обізнаними про те, хто може бути суб’єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу. У багатьох випадках для того, щоб отримати право на безоплатну вторинну правову допомогу, слід зібрати необхідні документи, які підтверджують відношення особи до певної категорії.

         Згідно зі ст.14 Закону право на безоплатну вторинну правову допомогу мають такі категорії осіб:

Категорія осіб

Види правових послуг

1

особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб

усі види послуг

2

діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів

усі види послуг

3

внутрішньо переміщені особи

усі види послуг

4

громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб, з питань, пов’язаних з отриманням цієї довідки до моменту її отримання

здійснення представництва інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядуівання, перед іншими особами;

складання документів процесуального характеру

5

особи, до яких застосовано адміністративне затримання

здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

складання документів процесуального характеру

6

особи, до яких застосовано адміністративний арешт

здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування , перед іншими особами;

складання документів процесуального характеру

7

особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими

захист;

складання документів процесуального характеру

8

особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою

захист;

складання документів процесуального характеру

9

особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких захисник залучається для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі

усі види послуг

10

особи, на яких поширюється дія Закону України від 08.07.11 р. № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»

усі види послуг

11

ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22.10.93 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань

усі види послуг

12

особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону № 3551, до моменту прийняття рішення про надання такого статусу

здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

складання документів процесуального характеру

13

особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи — протягом розгляду справи в суді

здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

складання документів процесуального характеру

14

особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку — протягом розгляду справи в суді

здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

складання документів процесуального характеру

15

особи, реабілітовані відповідно до законодавства України — стосовно питань, пов’язаних з реабілітацією

здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

складання документів процесуального характеру

 

Порядок подання звернень про надання безоплатної вторинної правової допомоги

         Звернення про надання одного з видів правових послуг подаються особами, які досягли повноліття, до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

         Звернення, що стосуються дітей, подаються їх законними представниками за місцем фактичного проживання дитини або її законних представників.

         Звернення, що стосуються осіб, визнаних судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена судом, подаються їх опікунами або піклувальниками за місцем фактичного проживання таких осіб або їх опікунів чи піклувальників.

         Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги особа або законний представник особи, повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з категорій осіб, яким надається безоплатна вторинна правова допомога.

         Рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або відмову в її наданні приймається місцевим центром протягом 10 днів з дня отримання заяви та всіх необхідних документів.

         Забезпечення представництва інтересів суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу здійснюється центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Самі правові послуги безоплатної вторинної правової допомоги надають адвокати, відібрані за результатами конкурсу.

 

Адреси регіонального та київських місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги:

         Регіональний центр з надання безоплатної вторинної допомоги у місті Києві

вул. Платона Майбороди, 23, м. Київ, 04050, Україна

e-mail: office.kyiv@legalaid.kiev.ua Веб-сайт: http://kyiv.legalaid.gov.ua/ua/

 

         Київські місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги:

 

Перший київський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги

м. Київ, б-р. Верховної Ради, 33/1

Контактний телефон: 292-53-65

e-mail: kyiv1.kyiv@legalaid.kiev.ua

Другий київський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги

м. Київ, вул. Ділова, 14-б

Контактний телефон: 287-44-27

e-mail: kyiv2.kyiv@legalaid.kiev.ua

Третій київський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги

м. Київ, вул. Сімферопольська, 5/1

Контактний телефон: 566-01-19

e-mail: kyiv3.kyiv@legalaid.kiev.ua

Четвертий київський місцевий центрз надання безоплатної вторинної правової допомоги

м. Київ, вул. Кривоноса 2-а

Контактний телефон: 593-97-60

e-mail: kyiv4.kyiv@legalaid.kiev.ua

Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги:                                 0-800-213-103

 

        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Адміністративна форма захисту передбачає розгляд звернень громадян до органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

          Відповідно до ст. 40 Конституції України, кожна людина має право скеровувати письмове звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, до посадових і службових осіб. Порядок звернень визначається Законом України «Про звернення громадян».

         Звернення розглядаються та вирішуються в місячний термін від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вчення, – не пізніше 15 днів від дня їх отримання. В цілому термін розгляду звернень не може перевищувати 45 днів.

         Для кожного виду звернень установлений особливий порядок розгляду й форми реагування. Відповідь за результатами розгляду звернень в обов’язковому порядку дає той орган, який отримав звернення та до компетенції якого входить вирішення порушених питань, такий орган повинен:

               - об’єктивно та своєчасно розглянути звернення;

               - перевірити викладені факти; прийняти рішення згідно чинного законодавства та повідомити громадян про наслідки розгляду.

         Слід звернути увагу, що звернення, оформлене без дотримання зазначених у Законі України «Про звернення громадян»  вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями. Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором є анонімним і розгляду не підлягає.

 

         Також кожен громадянин може звернутися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а діти — додатково до Уповноваженого Президента України з прав дитини.

         Статус, функції та компетенція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини закріплені у конституційному Законі України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», прийнятому Верховною Радою України 23 грудня 1997р . При розробці цього закону було враховано позитивний досвід інституту омбудсмана (Уповноваженого з прав людини) європейських країн.

         Сфера компетенції українського омбудсмана є досить широкою. Предметом його контролю є діяльність усіх посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування. У тому числі підпадає під юрисдикцію Уповноваженого і діяльність суддів.

         Безумовно, суди у своїй діяльності є незалежними і під час здійснення своїх функцій не можуть зазнавати жодного впливу. У своїй діяльності вони підкоряються лише закону. Тому контрольні функції Уповноваженого щодо діяльності суддів стосуються не суті судових рішень, а пов’язані, зокрема, з порушенням термінів розгляду справ у судах, недотриманням процесуальних норм. Сфера компетенції Уповноваженого поширюється також на інших осіб, які в тому чи іншому обсязі виконують державно-владні функції.

         Уповноважений проводить провадження на підставі: звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; за зверненнями народних депутатів України або за власною ініціативою. При цьому законом встановлено, що такі звернення повинні подаватись Уповноваженому протягом року з моменту виявлення порушень прав та свобод людини і громадянина.

         Важливим невід’ємним правом омбудсмана є право проводити розслідування, у тому числі й за власною ініціативою, і на їх підставі вносити рекомендації щодо шляхів відновлення порушених прав у конкретному випадку, вносити пропозиції стосовно змін до законодавства або перегляду неправомірної адміністративної практики органів державної влади.

         Процедура звернення до омбудсмана максимально неформальна та гнучка, а доступ до нього є безплатним і відкритим для всіх громадян держави.

 

Міжнародний захист прав людини

      Поряд з національними гарантіями захисту прав людини Конституція України передбачила можливість використання і міжнародно-правових гарантій. Відповідно до ст.55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звернутися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом чи учасницею яких є Україна. 

        У 1949 році створена Рада Європи, основним пріоритетом якої є захист і подальший розвиток прав людини і основоположних свобод. Нині ця міжнародна організація налічує 47 держав-членів. Україна стала членом Ради Європи у 1995 році, взявши на себе низку зобов’язань у сфері реформування чинного законодавства на основі норм і стандартів Ради Європи.

        У 1950 році в Римі держави-члени Ради Європи утвердили Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, до якої у 1997 році приєдналася і Україна.

         Цей міжнародний документ має зобов’язальний характер, і держава, яка приєднується до Конвенції, бере на себе зобов’язання поважати права людини, гарантувати кожному, хто перебуває на її території, права та свободи, визначені Конвенцією.

             Європейська правозахисна система є найрозвиненішою і, крім Ради Європи, охоплює Європейський Союз, Організацію з безпеки і співробітництва в Європі та ін., але особливе місце в ній посідає Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), розташований у Страсбурзі, рішення якого є обов’язковими для виконання Україною.

         Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, українські суди під час розгляду справ мають застосовувати Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Саме в рішеннях ЄСПЛ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тлумачаться, набувають реального життя.



Вгору